Губернатор Массачусетсу Джон Уїнтроп пише в 1630 р.: «Ми знайдемо тут божий Ізраїль». А Томас Джефферсон в другому інавгураційному президентському посланні говорить, що потребує допомоги «того, хто вів наших батьків, як в Ізраїлі старих часів, з наших первинних земель в країну, де є все для зручного життя» - парафраза з біблейського місця про країну, «де тече молоко і мед».
Саме пуританізм фактично трансформувався в американізм. Ми знаходимо пуритан серед основних американських конфесій - конгрегационалістов і пресвітеріан, серед баптистів і квакерів, в середовищі єпископальної англіканської церкви, серед методистів і прихильників унітарної конфесії - фактично у всіх відгалуженнях американського протестантизму. І не тільки протестантизму.
У своєму повчанні «Інформація для тих, хто вирішив переїхати до Америки» Бенджамін Франклін в 1782 р. пише: «Атеїзм тут невідомий; невіра - рідкість, і воно оточує себе таємницею; кожен може жити тут до похилих років і не зустріти ні атеїста, ні невіруючого». Європейський спостерігач Ф. Шафф в XIX сторіччі писав, що в Америці «кожне явище має протестантську основу».
Релігія завжди грала величезну роль в Америці. Релігійне «велике пробудження» 1740-х років зіграло вийняткову роль в підготовці американської революції. Протягом сімдесяти років після Війни за незалежність Америка стала ще строгішою релігійною країною. Релігійне «відродження» 1801 р. дало небачений старт методистській і баптистській церквам, позбавленим внутрішної ієрархії, і свого роду «духовному республіканізму».
Баптисти, методисти, учні віри Христової досить швидко обігнали за чисельністю навіть старі церкви. (При цьому саме американські місіонери заклали підставу американської зовнішньої політики.) Конгрегаціоналісти, які в 1745 р. мали більше священиків, ніж яка-небудь інша конфесія в Америці, до 1845 р. мали вдесятеро менше священиків, чим методисти. В ході подальшої конфесійної еволюції (друге релігійне відродження) євангелісти, як пише йельський історик Гарі Стаут, «стали продовженням націоналізму на релігійних підставах».
І в мовах таких державних діячів, як президент Лінкольн, ми чуємо заклики до Бога заради підтримки Союзу штатів.
Абрам Лінкольн називав американців вибраним народом. У другому інаувураційному президентському посланні Лінкольн згадує Господа чотирнадцять разів, внісши до тексту послання чотири прямих цитати з Біблії. І він не був останнім власником Білого дому, хто вважав саме так.
Наступне релігійне відродження припало на XX століття, будучи однією з основ поглядів Т. Рузвельта, В. Вільсона, Ф. Рузвельта.
Один із справжніх творців сучасного американізму - син і внук пресвітеріанських священиків - президент Вудро Вільсон просто говорив і писав мовою Біблії. Його перше інавгураційне послання: «Нація глибоко схвильована урочистою пристрастю, вона поколеблена, бачивши повергнуті ідеали, неправедний уряд. Вона бажає Божої справедливості, де правда і милість примирилися, де суддя є ще і братом».
Вільсон бачив руку провидіння у всіх своїх діях, при нім американізм остаточно придбав сучасні форми. Він просто жадав розповсюдити американізм на весь світ.
Коментарі
Чому Америку вважають `новим Ізраїлем`?
Радослав Бартович
Написано: Понеділок, 19 Березня 2007, 8:33 (EET)
Головні новини
- Архієрейський Собор Руської Православної церкви позбавив сану єпископа Діомида
- Міносвіти підтримало ініціативу надання релігійним організаціям права засновувати навчальні заклади
- Азербайджан : проти християн всі засоби годяться?
- Митрополит Володимир вважає, що теза «канонічна автокефалія УПЦ – це зрада Православ’ю» суперечить православному вченню про Церкву
- Єдність Церкви стане головною темою Архиєрейського Собору РПЦ
Найпопулярніше







