Коментарі

Загублений хлопчик, якому Бог допоміг втекти від бунтівників, продовжує бігати.

"Бог захистив нас тоді. Ми пройшли через цю огорожу і втекли, - говорить він. - Ми бігли, бігли, бігли і бігли".

Коли він вже був не в силах бігти, старші хлопчики по черзі несли його на спині.

Через три дні їх знайшли кенійські прикордонники і відправили хлопців до табору для біженців, який впродовж десяти років був будинком Ломонга.

За словами його приймальної матері, Барбари Роджерс, в кожній хатині проживало близько 14 дітей. Вони отримували один мішок зерна в місяць, а на Великдень і Різдво курятину.

"Ми їли тільки раз на день, увечері, - говорить він. - Ми часто грали у футбол, щоб забути про голод".

Ломонг вивчав суахілі, а також по трохи англійську. Він вже змирився з тим, що табір, який постійно поповнювався біженцями з Судану, Сомалі і Руанди, - назавжди стане його будинком.

Але одного разу в церкві Ломонг почув про американську програму "Втрачені хлопчики".

Хлопчики, які хотіли відправитися в Сполучені Штати, повинні були написати ессе про їх життєву історію. Якщо історія виявлялася достатньо цікавою, у хлопчика з'являвся шанс.

Ломонг вирішив спробувати щастя. З широко розплющеними очима і недовір'ям він сів на борт Боїнгу 747, який відправився до штатів. 31 липня 2001 року він прибув в будинок Роберта і Барбари Роджерс.

"Ми посадили його в автомобіль, - згадує Роберт Роджерс, - А він був дуже здивований, що у мене є автомобіль. Я тоді відповів, що у мене, насправді, чотири автомобілі. Потім ми повели його в Mcdonald. Він думав, що це якийсь фантастичний ресторан, тому що йому ніколи раніше не доводилося бувати в ресторані".

Гаряча і холодна вода, легкі вмикачі, мікрохвильова піч і холодильник, наповнений продуктами, були головоломкою для 16-річного африканця. Роджерс терпляче допоміг йому пристосуватися.

"Вони такі хороші люди, такі чудові люди, - сказав Ломонг. - Впродовж місяця я думав, що це просто сон. Я не був упевнений в тому, що це дійсно правда".

Ломонг був першим з шести суданців, яких прийняли Роджерси.

У 2003 році Ломонг отримав звістку про те, що його розшукує мати. Вона і решта частини його сім'ї перебралися з Судану до Кенії.

Він подзвонив по телефону і зрозумів, що спілкується з жінкою, яка дванадцять років тому дивилася на те, як її дитину забирають солдати.

"Вона плакала, я теж плакав", - розповідав він.

Зараз, вони спілкуються кожного тижня. Він хоче як найскоріше з'їздити до Кенії і відвідати їх, можливо, це відбудеться в грудні.

19 червня він отримає громадянство США. Двома днями пізніше відбудеться американський забіг, в якому Ломонг планує взяти участь на дистанції 1500 метрів.

• Архієрейський Собор Руської Православної церкви позбавив сану єпископа Діомида
• Міносвіти підтримало ініціативу надання релігійним організаціям права засновувати навчальні заклади
• Азербайджан : проти християн всі засоби годяться?
• Митрополит Володимир вважає, що теза «канонічна автокефалія УПЦ – це зрада Православ’ю» суперечить православному вченню про Церкву
• Єдність Церкви стане головною темою Архиєрейського Собору РПЦ

Що чекає на християнство в майбутньому?

Протягом останніх п'яти сторіч історія християнства була нерозривним чином пов'язана із західним світом, з Європою і..