Митрополит УГКЦ Андрій Шептицький
Батько пана Леона був рабином в Катовіце, коли розпочалася друга світова війна. Щоб врятуватися, родина Хамейдесів перебралася до Щирця біля Львова, де жили родичі батька, але в 1941 році небезпека досягла їх в окупованій німцями Україні. Коли в серпні 1942 розпочалася акція в львівському гетто, під час якої загинуло близько 60 тис. євреїв, батько Леона Хамейдеса з львівським рабином Давідом Кахане звернулися до митрополита Андрія з проханням сховати близько тисячі тор. Тоді також вирішили, що митрополит заховає єврейських дітей в монастирях. Так восени 1942 року з ім’ям Левка Хамінського Леон Хаймедес потрапив до Брюховичів, звідки на початку 1943 – до монастиря студитів в Уневі, де пережив війну до приходу радянських військ. Так само десь в монастирі на Поділлі було врятовано його старшого брата Цві Барнеа. Завдяки митрополиту вони єдині з усієї сім’ї пережили голокост. Після війни Леон з прийомною мамою емігрував до Польщі, потім Німеччини та Англії, а з 1949 року осів в США.
Пан Хамейдес упродовж свого життя свідчить про заслуги братів Шептицьких перед єврейським народом та добивається проголошення митрополита Андрія праведником світу. За його словами, Яд Вашем, до якого він неодноразово звертався, вважає перепоною для проголошення праведником лист митрополита, яким він в 1941 році привітав прихід німців, і хоча він як людина зробив багато, на їхню думку як глава Церкви він міг зробити більше. Але як вважає Леон Хамейдес, про вчинки людини можна судити тільки розуміючи обставини, в яких вона перебувала.
Пан Хамейдес з дружиною і сином відвідали Щирець, собор Святого Юра, крипту, де похований митрополит Шептицький, та митрополичі палати, де його маленького семирічного хлопчика в 1942 році зустрів Кир Андрій , Унівський монастир та інші місця, яким Леон Хаймедес завдячує за свій порятунок.
